10 СМІЛИВИХ ЦИТАТ ІРЕНИ КАРПИ

8 грудня народилась перша хуліганка української літератури – Ірена Карпа. Сьогодні поле її діяльності виходить далеко за межі країни. Вона входить до п’ятірки найбільш затребуваних українських прозаїків, до того ж – співає у  гурті QARPA. Розкута, розумна, епатажна та самобутня жінка, вона не боїться говорити та шокувати. За що ми її і любимо. kasa.in.ua пропонує згадати 10 висловів письменниці про життя, кохання і державу, які вражають сміливістю та відвертістю.

Дні – це період між снами. Відстань до точки – це бажання чи потреба туди потрапити. Життя – це те, що залишилося в пам’яті від безкінечного миготіння сцени.

Для того, щоб жити на повну, не потрібно мати ні статусної пишноти, ні чогось іще, аби заздрим сусідам вилазили очі. Від усього, що маєш, робиш, відчуваєш, треба отримувати насолоду. І вона, хай як це дивно, не збільшується від нагромадженого багатства. Адже можна й у виняйнятій хаті пофарбувати стіни в той колір, у який хочеш сам, а не хтось, можна жити без меблів і пити дороге вино, не мати авто, але потрапляти велосипедом у такі місця, котрі іншим і не снились. Головне ж, ти знаєш, робити все з власної волі. Тоді це правильно і морально. А ламати себе – найбільший з гріхів.

Бо що таке людина без мрії? Кусок офісного паперу, на якому видрукували щось ледь видне, бо кінчався картридж із фарбою, так що смітник усе ближче і ближче.

Я пишу, як живу – просто і нічого не приховуючи, не зображаючи з себе прекрасну принцесу. Всі люди жеруть, серуть, трахаються, в них течуть соплі, коли застудяться, вони відригують, пітніють, збуджуються і трусяться, коли бояться. Хто думає, що все це брутально, грубо, неестетично – той малює квіточки у вазонках.

Ми вчимося на помилках своїх батьків і випробовуємо на дітях помилки вже власного виробництва.

Я завжди кажу – якщо ти автор, ти не священник, який читає проповідь, і не вчителька початкових класів, яка каже, що треба бабусю через дорогу перевести. Все, що ти пишеш, це твій експірієнс, твої очі, те, що ти бачиш.

 

Робітник, студент, пенсіонер — усі ті, хто незаслужено отримує так мало від держави і заслужено на неї ображається, — що вони можуть зробити тут і тепер для того, аби стати трохи щасливішими? Допомагати тим, хто у більшій біді.

Держава — то не лише репресивна машина податків і чиновницьких побудов. Це ще й суспільство. А суспільство — це багато-багато окремих доль, об’єднаних на даний момент спільною метою: вижити й перемогти.

Деякі речі прекрасні й страшні тим, що трапляються в житті всього один раз, щоби безповоротно його змінити. Єдиний видимий мінус у цьому - починаєш несвідомо порівнювати все, що трапляється з тобою, з цим певним еталоном. Найвищі гори, найнебезпечніші ситуації, найболісніше й наймістичніше кохання.

Люди з часом чомусь втрачають кращі свої риси і залишаються незмінними у гірших – чудна річ.

 

Квитки на найкращі події на нашому сайті: https://kasa.in.ua/