На екваторі першого місяця осені, 16 вересня, в клубі Atlas ми зустрілися з Марією Чайковською і фактично обійнялися з її музикою. Концерт від початку був напрочуд гармонійним, адже Маша втілила тут усе, що її надихає: море, кохання, внутрішні пожежі, осінь і навіть тиша. Море допомогло творам виконавиці з’явитися на світ. Кохання було в серцях усіх присутніх в залі. Внутрішні пожежі Марія відкрила перед нами у своїх піснях. Осені співачка присвятила нову пісню на слова Віри Полозкової. А тиша простяглася навкруги, бо на цьому концерті стороннім думкам місця не було.
Цього разу вітер не лише розвівав волосся Маші, а й увірвався першим на сцену. Саме з пісні «Вітер» розпочався концерт, що логічно привело слухачів до прем’єри «Осень вновь надевается c рукавов». Ця пісня написана на слова Віри Полозкової, і це впізнається у затишних теплих образах зі свіжими краплями дощу.
Прем’єр цього вечора було справді багато, змовчати про них неможливо. Нещодавно була написана ще одна нова пісня «Горько». «Вот там [на Позняках] пишутся такие песни: грустные, но прекрасные», – розповідає виконавиця про місце народження твору. Скажемо вам чесно, якщо слухати цю пісню на повторі (а це відбудеться), то коливання емоцій та частота сердцебиття суттєво прискорюються. На те вона така прекрасна і сумна, щоб створювати полярність емоцій у душі.
На такій бурхливій хвилі наступні ноти змушували вже весело рухатися в такт музиці. Підспівували «Арчі», зворушливо танцювали під вітер зі зливою з пісні «Крила».
По-справжньому щира, по-українськи шалена, по-осінньому чуттєва Марія, знаючи в обличчя більшість своїх слухачів, вела з залом постійний діалог. Починаючи з розуміючих поглядів і завершуючи особистими життєвими історіями, вона говорила, жила тут і зараз цілковито.
У такому діалозі ми вперше почули пісню на вірш Володимира Тока «Мамино море». Виконавиця має певну спорідненість з образами у цьому творі, тому не дивно, що музика так гармонійно поєдналася зі словами. Вона звучить морською хвилею до мами співачки: «Море меня обнимало, море меня звало, море меня так любило, будто оно твое».
А у ряді пісень «на біс» Маша відкрила останню на сьогодні прем’єрну пісню. «Наша свобода є всім, що не кохаєм ми», – ці слова є чистими емоціями та переживаннями співачки, бо це все справжнє, так власне і називається пісня. «Справжнє ніколи не буде останнім», – співає далі вона, бо заключними тут пролунали «Интонации».
Вечір був багатим на прем’єри, нові інтерпретації старих пісень, зворушливі посмішки і навіть сльози. Музиканти мають дивні здібності: торкаючись до клавіш, вони торкаються життя кожного свого слухача. Тож цього вечора нас торкалася, навіть більше – обіймала, Марія Чайковська. Загортаючись у нові затишні пісні, ми разом вдало зустріли осінь.
Шукайте на нашому сайті ще більше квитків у музичну осінь: https://kasa.in.ua/