11 червня гурт Океан Ельзи в рамках Світового туру на підтримку нового альбому «Без меж» відіграв приголомшливий концерт у Львові. Цього літнього дня у місті зігрівало все, крім сонця: стіни, ота казково-велична атмосфера, вроджений шарм львів’ян, розгублені туристи, аромат кави та різних смаколиків. Та найбільше – розпечені величезні серця, що зібрались в цей вечір на «Арені Львів» і виробили стільки тепла та енергії, що холод вже не страшний.
Все ж рідне місто для музикантів – це висока концентрація вражень. Тут рідні і друзі, шалена підтримка, найкращі спогади. Це і робить концерт самим душевним, як не крути. Сильне, слабке, радісне та сумне ринуло зі сцени з першої пісні таким потужним потоком, що можна захлинутись. Говорили про все: про кохання і розлуку, про війну і мир, про майбутнє, про героїв, про гордість і незламність.
«Арена-Львів» не раз за вечір запалювалась тисячами вогнів, як наприклад, під час пісні, присвяченої пам'яті Кузьми. Святослав Вакарчук зізнався, що написав її півтора року тому, саме у Львові, коли до нього дійшла трагічна звістка про загибель свого «товариша по зброї». Пам'ять про Кузьму свято зберігається в душах людей, яких він так любив і в цей вечір він був разом з ними на тому небі.
Мабуть, вже час починати писати Книгу рекордів Океану Ельзи. Та цікаво те, що Океани самі ті рекорди ставлять і самі себе перевершують з року в рік. Так, «Арена Львів» цього разу зібрала понад 60 тисяч глядачів, а це вдвічі більше, ніж під час минулого концерту. І ось такий вражаючий хор фанів зривав голоси, співаючи разом такі улюблені пісні, як «Там, де нас нема», «Вище неба», «Модель», «Стіна», «Без бою», «Зелені очі», «На небі» та інші. В них вся магія українського мелосу у поєднанні з шаленою життєдайною енергетикою, в них найдорожчі спогади, найтепліші почуття.
Разом зі своїм підопічним з «Голосу країни» Ескендером Іслямовим Вакарчук заспівав кримськотатарською мовою пісню «Обійми». Наприкінці виступу музиканти розвернули український і кримськотатарський прапори. В такі моменти відчуваєш нерозривну єдність між нашими народами, гордість і біль, що вилились у пісні. Слова тут зайві.
Океан Ельзи цього разу вирішили здивувати трек-листом і виконати композиції, які не очікували почути навіть найвідданіші фани. Ці пісні, знають далеко не всі, вони нечасто звучать на концертах, але вони дуже дорогі музикантам і тим фанам, які з ними від початку. Святослав Вакарчук довго тримав «Кішку», а потім випустив таку дику, експресивну та грайливу і вона вмить рознесла «Львів Арену». Далі «Фіалки», яка звучала неабияк актуально і до того ж розкачала публіку. Серед рідкісних «речей» Океанів – гітарне інтро в пісні «Друг», яке звучало довше, ніж сама пісня. Чесно кажучи, східна, навіть екзотична імпровізація Славка, загіпнотизувала. Така особиста і інтимна, слухаєш, затамувавши подих, боїшся поворухнутись. І наостанок «Вулиця», під час якої Вакарчук трохи помедитував. Такими піснями неможливо наслухатись. Для тих, хто в океанівській темі, вони значать набагато більше, ніж десятки інших.
Повертаємось до рекордів. Напевне, це був найдовший концерт у турі та і взагалі за всю історію львівських виступів. 33 пісні, 3 виходи на біс і величезний заряд драйву від невгамовних львівських фанів, які ні на хвилиночку не хотіли відпускати Океан Ельзи. Зазвичай почуває себе по-домашньому затишно і душевно на маленьких квартирниках, але Океанам вдається перенести це на величезні стадіони з десятками тисяч людей. А пояснення дуже просте: ми велика музична сім’я, де всі свої, рідні.
