УКР

БЕНДЖАМІН КЛЕМЕНТАЙН ВІДІГРАВ КОНЦЕРТ У КИЄВІ

18 грудня в Stereo Plaza відбувся концерт британського музиканта і поета Бенджаміна Клементайна. В цьому році артист дав цілих три концерти в Україні при повному солд-ауті. Чим полюбився володар «Mercury Music Prize» нашій країні читайте у нашій статті.

Вечір неділі. Мороз нікого не щадить, примушуючи людей пританцьовувати біля входу у Stereo Plaza. О сьомій відкриваються двері, запускаючи невеликий потік відвідувачів всередину. Зал заповнюється поволі, ближче до восьмої набивається вщент. Попереду майже година очікування, після чого на сцені з’являється струнний квінтет: скрипки, віолончель і контрабас.

Бенджамін Клементайн виходить на сцену традиційно босий, сідає за фортепіано та з театральною переконливістю починає розповідати свою історію, яка починається з «Winston Churchill’s Boy». Лунають прекрасні ноти, від настільки крихкої висоти і перепаду до нижньої межі гучного баритона біжать мурашки. Він, наче меланхолійний шансоньє, розповідає про своє життя у Парижі, де він був ще хлопчиком, якому довелось чимало пережити та подорослішати.

Музика Бенджаміна Клементайна занадто особиста, щоб звучати на великих концертних майданчиках, тому прихистком у цей вечір став малий зал, який здатен утримати кожне вимовлене слово і донести до глядача все напруження і драматизм. Приглушене світло, нічого зайвого на сцені – така скромність подачі дійсно вражає.

Самотні пасажі  переростають у «London». Ось він вельми експресивно грає на фортепіано, а потім вмить, ніби уходить в себе і починає однією правою недбало бити по клавішам. Він дивиться в зал, наче  шукає у натовпі когось знайомого, намагається зазирнути в очі кожному, обережно сказати щось важливе. А потім знову занурюється у себе. За його спиною стоять привиди минулого, з якими він зовсім не бореться, а навпаки – оспівує та знову і знову повертається до них. Дивишся на Клементайна і помічаєш, як він у своїй голові глава за главою перегортає важливі моменти свого життя, як картинка за картинкою спливають спогади, як підступає ком до горла.

Бенджамін Клементайн та його творчість – це щось особливе та самобутнє, до чого люди ще мають звикнути, а потім визнати геніальним. Як і  у випадку всіх легендарних музикантів. Проте геніальність Клементайна – ненав’язлива, розхристана, кваплива. Він сміливо імпровізує, переходячи то  на  оперний спів, то на шепіт, а іноді взагалі починає мичати та наспівувати собі під ніс. Відчуття таке, ніби ти спостерігаєш за найінтимнішим моментом для музиканта – народженням пісні. Перед очима розгортається справжні музичні драми в декількох частинах, різних за манерою виконання – «Nemesis» або «Adios».

Елементи французького шансону, соулу, джазу та оперного співу змішануються з витонченими текстами «The People and I» та «Cornerstone». Час від часу Бенджамін буквально уходить в тінь, щоб дати більше простору струнним, які протягом всього концерту ідеально доповнюють клавіші Клементайна хвилюючими переливами. То вони щемливо врізаються у душу і вмить затихають, то нервово тремтять і доводять до напруження.

Зал купає музиканта в оплесках, коли звучать «Then I Heard A Bachelor’s Cry» та «Condolence».  Напевне, єдине, чого він весь час  вимагає – це тиша, на заваді якій час від часу стає колотий лід та дзвін склянок у барі. Справді, іноді здається, що навіть оплески зайві. Тонкий, але не зовсім крихкий, ніжний, але без патоки, акуратний, але не прилизаний продюсерами, живий, але не сирий, Бенджамін Клементайн на цій ноти доводить концерт до кульмінації, а потім опускає кришку фортепіано і залишає сцену.

Тривалі овації підкупають і Бенджамін повертається і виконує неймовірно сильну «I Won’t Complane». Такі пісні майже не потрапляють у чарти, їх не завжди розуміють, але саме вони залишаються поза часом. Саме за ними майбутнє. Виступ виявився недовгим, але ці півтори години були прожиті в особливому вимірі. За цей час публіка у всій повноті дізналась чесну історію хлопця, який, покинувши рідний дім, співав у переходах без грошей, можливостей та надії на майбутнє, а сьогодні він визнаний артист, якому пророкують велике майбутнє.

Фото з офіційного Facebook акаунту організатора - https://www.facebook.com/h2doo