Британська інді-рок група Foals зняла у 2015 році кліп в Україні, проте з концертом у рамках туру «What Went Down» так і не приїхала. І ось, через 2 роки одна з найперспективніших команд світу нарешті відіграла концерт на столичному арт-заводі «Платформа».
Фани чекали на цю подію 10 років з моменту виходу «Antidotes», 4 місяці з дня анонсу і всього 25 хвилин з групою O.Torvald на розігріві. І ось Філіппакіс з’являється на сцені, вдаряє по струнам, взиваючи своїх хлопців. Перші акорди «Mountain at My Gates» змішуються із захопленим ревом нечисленної, але гучної аудиторії. Чим ближче до сцени, тим сильніше тиснява в асорті зі студенток і їхніх бородатих друзів. На них несеться технічно бездоганна машина «жеребців», яка набирає швидкість на «Snake Oil» та «Olympic Airways». І ніщо не здатне її зупинити (хіба що заправка Яніса у барі на «Two Steps, Twice»). Foals – одна з тих груп, якій потрібен близький контакт з глядачем, цей контакт встановлюється в перші ж секунди перебування музикантів на сцені і не зникає до самого фіналу.
Коли британці грають «My Number», «Night Swimmers» та «Black Gold», розумієш наскільки тісно пісням Foals у навушниках. На лайвах вони звучать агресивніше, потужніше, і навіть ті композиції, які, здавалось, створені для лінивого суботнього чілу з пляшкою нефільтрованого, на концерті перетворюються у щільний згусток енергії, який пробиває не гірше, ніж розряд струму. Тут вам і відповідна віддача натовпу – сьорклпіт, слем, краудсьорфінг.
На «Electric Bloom» Філіппакіс з люттю печерної людини стукає в бочку, Смітс перебирає струни, Бівен здіймає свої барабанні палички до неба, Джерверс лупить по басам, а Конгрейв спокійно стоїть за клавішами і спостерігає за цією вечіркою здичавілих. Навіть найтихіші номери такі, як «Spanish Sahara» та «A Knife In The Ocean», звучать об'ємно і потужно, але і вони не позбавлені зловісних вібрацій і грубої чуттєвості.
Протягом концерту Янніс кидає зі сцени на українській мові «добрий вечір», «дякую», «як справи, Київ?», тим самим тішить натовп. Класичні прийоми заходять на «ура», а коли з’являється прапор, фан-зона закипає.
Кульмінація вечора – стадіонний бойових «Inhaler», на якому ще більше світла, більше гучності і більше розкутості. Нарешті вихід на біс з несамовитою «What Went Down» і довгоочікуваний стрибок Філіппакіса у фанатську гущу. Є у цій музиці щось, що вивільнює первісну енергетику, яка волею-неволею змушує міситись у натовпі, рвати глотку та танцювати до повного знесилення.
Півтори години естетичного божевілля на добропорядній території. Люди виходять після концерту переможеними і обеззброєними, але максимально просвітленими. Foals, як і всі поважаючі себе рок-королі, завойовують нові землі. Україна скорилась!