За 5 років існування IWFYLS вже встигли обзавестися пристойним натовпом прихильників і це не дивно, бо поєднання меланхолійного пост-року з енергійною електронікою потужною хвилею змиває все зайве та уносить у відкритий океан, де теплі та холодні течії звуків омивають серця. Як у них виходить створювати стихійну музику, яка про те, що навколо і всередині нас? На це питання ми спробували знайти відповідь 8 жовтня в київському клубі «ATLAS», де група відіграла півторагодинний сет.
Хоч зал і не був повністю забитий, але можна з впевненістю сказати, що там були «всі свої». Годинне очікування у невимушеній обстановці не було обтяжливим. Фанам, які все ж таки вибрались у дощову погоду послухати IWFYLS, вдалось влаштувати групі гарячий прийом. На фоні лаконічного I am waiting for you last summer, огорнуті м’яким світлом та блиском диско-шарів, елегантно вдягнені музиканти гармонійно виглядали на сцені. З першого треку залом пішли живі вібрації електрогітар з електронним бітом і глибокими басами, що створювали по-справжньому епічне звучання. Крізь щільну звукову стіну просочувалась якась ще незвідана космічна енергія, що підпитувала всіх присутніх і змушувала рухатись в такт музиці.
З першими нотами красивого електро-попу «Distant Voices» зал потрапив в потік надривних хітів, очолюваних «Lights Go Out», яка затягнула у вир та безжально кинула в музику, не даючи спочити. Від чуттєвої «Medley season» віяло урбаністичною меланхолією, яка затихала, а потім різко обтяжувалась залізними варіаціями. Далі «Event horizon» і «Solar Wind» – неприборканий рух енергії, що вихором зносить все навкруги, не залишаючи шляхів для відступу. Прозвучала також і «Through The Walls» – ясна тема, що ближче до середини збиває з ніг важким ритмічним малюнком і штовхає в емоційну безодню. Цього вечора був презентований також цікавий своїм настроєм новий сингл, який одразу зайшов на «ура».
Музика IWFYLS з усіх боків підступає до слухача, оточує його, заповнює собою весь простір. Це наче боротьба з силами природи, перед якими ти беззахисний і все, що залишається – це піддатись емоційній стихії і глибоким переживанням. Особливо це відчуваєш, коли натовп повністю віддається ейфорії, як під «New noise». Тут в черговий раз дивуєшся як IWFYLS вдається бути настільки зіграними і зберігати фірмове звучання, при тому, що вони стільки всього в ньому намішують, аж голова йде обертом. Дике розмаїття звуків їм вдається так підпорядкувати, що кожна композиція виходить цілісною, завершеною, без жодних нерівностей. Тут можна вловити тріп-хоп з ембієнтом, шугейз, електро-поп, але основним вектором залишається пост-рок з індітронікою. Беззаперечно, у хлопців велике майбутнє.
Це тріо хочеться слухати і слухати, тому не дивно, що після крайньої пісні зал не відпускав групу і гучними оплесками запрошував на сцену. IWFYLS на біс зіграли дві композиції. Коли ATLAS під «Today We Escape» засвітився ліхтариками, стало зрозуміло, що розлучаємось ми ненадовго. Концертна магія відбулась.
Фотограф - Анастасія Єрмолаєва