УКР

Записки туру: Океан Ельзи у Вінниці

Є гроші заради грошей на тлі посередніх пісень; є шоу заради шоу, оповиті ареалом дешевої трагічності та піару;  є музика заради музики, що створюється з обережністю та підкресленою аполітичністю; а є Океан Ельзи –  і світло, і пам’ять, і мудрість нашої країни.

Коли мова йде про щось особливе, то важко добирати нетривіальні слова, адже стільки всього написано, стільки сказано, стільки разів короновано, що бути оригінальним – місія не із легких. Неможливо описати феномен Океану Ельзи в одній статті, в контексті одного (але якого!) концерту, треба знати їх історію від початку, щоб повністю осягнути значення цієї групи для України. Та залишимо ці роздуми на потім, адже попереду Світовий тур і тільки бог знає, які сюрпризи на нас ще чекають.

21 травня. Вінниця в передчутті грандіозного концерту ОЕ. Свято починалось вже на підходах до міського стадіону – вишиванки, віночки, прапори заполонили вулиці, а на території «Локомотива» фани залишали свої побажання на великому банері, робили світлини у фотозонах, співали на імпровізованих сценах, а далі – виконували гімн України та чекали, чекали, чекали. Три години – це ніщо у порівнянні з двома роками, саме стільки часу пройшло з минулого туру «Океан Ельзи. 20 років разом». Вінниця повністю підтвердила свій статус найкомфортнішого міста країни. Жодних типових конфліктів між фанами, що хочуть стати ближче до сцени, жодної товкотнечі, навіть на переповненому стадіоні почуваєш себе вільно. Від такої дружньої атмосфери отримуєш ще більше задоволення.

Перші акорди «Майже весна» -– і два роки томного очікування нових концертів змито зливою оплесків, щасливих посмішок і світлих очей.  Ніби нікуди не уходив, ніби і стояв отак перед сценою по-дитячому щасливий, пронизаний океанівським струмом, в оточенні друзів, забувши геть про все. Існує якась вища, невідома нам правда в тому, що змушує нас жити від концерту до концерту, чекати годинами, зривати голос,  їздити в інші міста, роками слухати «Susy», «Відпусти», «Без бою» і насолоджуватись ними як в перший раз.

До речі, Святослав Вакарчук вибачився за незручності та затримку концерту, та головні слова прозвучали дуже просто: «Ми скучили». Звичайно, скучили і ми, а це значило тільки одне – буде гаряче. Близько тридцяти пісень, три години безмежного щастя, але так багато ще хотілось почути. Справжнім подарунком від Вакарчука стало «Сонце», якого, до речі, Вінниці не вистачало весь травень (холодні проливні дощі не припинялись саме до цього дня).

І ще одна важлива пісня з нового альбому – «Мить». В ній все: і пробивний життєстверджуючий струмінь, і залізна воля, і непохитна громадянська позиція. Пісню Святослав присвятив тим, хто робить так, щоб концерти були мирними – воїнам АТО, які, до речі, були запрошені на концерт ОЕ. Під час виконання синглу «Не твоя війна», час зупинився, ком у горлі, гіркота у серці пече невимовно. Про війну ще згадуватиметься неодноразово, та з цього приводу вистачить навести слова, які прозвучали з уст фронтмена Океану Ельзи: «Ми виграємо цю війну. Не ми її почали, та ми з нею покінчимо». Досі болить і болітиме ще довго, бо музикант – це насамперед людина повна любові, яка намагається долати кордони людських душ, руйнувати стіни байдужості, жити «без меж».

Якщо говорити про технічну сторону, то слід відмітити високу якість звуку, та це вже давно невід’ємна складова концертів ОЕ, тож перейдемо до родзинки – шикарний відеоряд протягом концерту, причому одразу з першої пісні. На очах оживають яскраві українські орнаменти, буяють одвічним життям  дерева, літають птахи. Коли під час виконання «Евересту» з’явилось символічне зображення України, для якої відкриті двері європейських країн, в серці запалала надія, тим паче, що сама пісня – гімн незламності, гордості та майбутнього нашого народу.

Вінниця почула все краще: від пристрасних рок-н-рольних хітів «Я до тебе», «Зелені очі» до надривної лірики «Коли навколо ні душі», «Не йди», «Осінь». Ні музикантам, ні фанам не хотілось прощатись ні на мить і як приємний наслідок – три виходи на біс.

Звичайно, Океани за ці роки істотно змінились. Новий альбом більш електричний, тексти мають сильний соціальний струмінь, а романтика поки що відійшла на другий план і, звичайно, торс Вакарчука став ще привабливішим. Та це все ті ж щасливі обличчя музикантів, коли стадіон хором співає «Не питай» або запалює зірочки під час «На небі», ті ж жарти та дружні перемовляння, ті ж фірмові танці
Вакарчука і його несамовиті стрибки, те ж вміння говорити тільки важливе, не розпиляючись у пафосних промовах. Очевидно одне: якщо група стільки років здатна збирати стадіони по всій країні, значить, в ній є щось, що об’єднує нас, вічних шукачів відповідей і натхнення.

Далі буде…

Квитки на концерти Океан Ельзи на сайті kasa.in.ua: http://goo.gl/LHIHTI

ОЕ. Світовий тур: Вінниця