Він приходить до неї спекотного по обіддя двічі-тричі на тиждень. Вони засмикують штори, щоби палюче сонце не заважало їхнім розвагам. Вона одягає височенні підбори, мастить обличчя пудрою, наповнює келихи алкоголем, перетворюючись на іншу жінку. Її чоловік, повертаючись з нудної роботи, розпитує про нього: «Чи був він сьогодні? Що вони робили? А як йому сподобалися їх мальви?» Вони ріжуть один одного гострими ножами слів, додаючи страждань. Часом, він розповідає про свою хвойду. Її це дратує. Він каже, що не ревнує її, вона каже, що не ревнує його. Вони замкнені в хатинці свого шлюбу, що давно перетворився на біль. Біль нестерпного існування разом."
Про подію